Ветеринарна ендоскопія – це велика галузь ветеринарної медицини, що дозволяє візуалізувати внутрішні органи тварин за допомогою введення в них ендоскопів – жорстких і гнучких інструментів із оптичною й освітлювальною системами, а також проводити діагностичні та лікувальні маніпуляції (забір зразків слизової оболонки для гістологічного і цитологічного досліджень, видалення новоутворень і чужорідних тіл та ін.).

​

Застосування ендоскопії у ветеринарній медицині дозволяє швидко і точно поставити або підтвердити діагноз при мінімальному травмування організму без відкритого хірургічного втручання. Під час ендоскопічних досліджень жорстка або гнучка оптика вводяться в досліджувані органи через природні отвори.

​

Проведення ендоскопії передбачає застосування загального наркозу для забезпечення стану нерухомості тварини під час дослідження і, в більшості випадків, інтубації трахеї для захисту дихальних шляхів від випадкового потрапляння у них вмісту шлунка  або проведення штучної вентиляції легень.

​

Ветеринарна ендоскопія має безліч напрямків.

​

Езофагоскопія – ендоскопічне дослідження стравоходу. До основних показань для езофагоскопії належать:

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

• сторонні тіла стравоходу;

• розлад акту ковтання, зригування їжі із стравоходу в ротову порожнину,

• підозра на новоутворення стравоходу.

​

Екстрена ендоскопія стравоходу не вимагає спеціальної підготовки; при дослідженні в плановому порядку рекомендується попередньо витримати тварину на голодній дієті протягом мінімум 12 годин.

​

Гастроскопія (езофагогастроскопія) – ендоскопічне дослідження шлунка, передбачає також дослідження стравоходу при введенні ендоскопа в шлунок через рот. Завдяки високій інформативності цей метод за своїм діагностичним значенням переважає над іншими способами дослідження порожнини та слизової оболонки шлунка.

​

У ветеринарній практиці виділяють гастроскопію, проведену в екстреному і плановому порядку. Показаннями для екстреної гастроскопії є:

​

• інорідні тіла;

• кривава блювота;

• підозра на перфорацію шлунка внаслідок травми або захворювання.

​

У таких випадках спеціальної підготовки не потрібно.

​

Показання до планової гастроскопії визначаються конкретною клінічною ситуацією і найчастіше наступні:

​

• сторонні тіла;

• гостре або хронічне блювання;

• синдром утрудненої евакуації вмісту шлунка;

• хронічні рецидивуючі захворювання органу;

• пухлинні ураження.

​

 При плановій ендоскопії шлунка рекомендується попередня голодна дієта тварини протягом 12-24 годин.

​

Дуоденоскопия (езофагогастродуоденоскопія) – ендоскопічне дослідження дванадцятипалої кишки, що розглядається як логічне продовження гастроскопії.

Показання для дуоденоскопии ідентичні таким при гастроскопії, підготовка тварин до процедури аналогічна підготовці при гастроскопії.

​

Колоноскопія (ректоколоноскопия) – ендоскопічне дослідження прямої та ободової кишок (можливий також огляд сліпої та в деяких випадках - клубової кишки). У даний час цей спосіб діагностики практично незамінний.

​

Клінічними показаннями до діагностичної колоноскопії є:

​

• болісні позиви до дефекації (тенезми);

• діарея з кров'ю або слизом;

• ускладнена дефекація, запор та ін.

​

Для проведення екстренної колоноскопії у тварин спеціальна підготовка, як правило, не потрібна. При плановій колоноскопії необхідно дотримуватись голодно дієти протягом доби, а безпосередньо перед процедурою проводиться очисна клізма.

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Риноскопія – ендоскопічне дослідження носових ходів (антеградна, або передня, риноскопія) і носоглотки (ретроградна, або задня риноскопія), буває необхідна для встановлення причини, що викликає утруднення носового дихання, показана при наявності хронічних виділень з носа, сторонніх тілах, пухлинних ураженнях, аномаліях розвитку носа і носоглотки.

​

Ларингоскопія – ендоскопічне дослідження гортані і глотки – має широкі показання: зміни в голосі, утруднене дихання, кашель під час вживання їжі, порушення ковтання, аномалії розвитку і функціональні порушення органів дихання, сторонні тіла глотки, стравоходу, гортані і трахеї, пухлинні захворювання глотки і верхніх дихальних шляхів, травми шиї.

Трахеоскопія – ендоскопічне дослідження трахеї - це експертний метод контролю прохідності трахеї. Показаннями до трахеоскопії є задишка, непояснена іншими причинами, кровохаркання, хронічний кашель, сторонні тіла, підозра на наявність трахеального і бронхіального колапсу, пухлини.

​

Бронхоскопія (трахеобронхоскопія) – ендоскопічне дослідження бронхів, що є закономірним продовженням трахеоскопії. Показаннями до бронхоскопії є кровохаркання, хронічний кашель, при неефективності стандартної терапії, незрозумілі порушення дихальної функції при нормальній картині гортані і трахеї, диференційна діагностика запальних захворювань дихальних шляхів, сторонні тіла, підозра на пухлини легень, травми грудної клітини та легенів.

​

Отоскопія – ендоскопічне дослідження слухового проходу, що дозволяє виконати діагностичні та оперативні втручання на середньому вусі. Показання для отоскопії дуже різноманітні, серед них патологічні виділення з вуха, неврологічні розлади, характерні для вестибулярних змін, гострі і хронічні захворювання зовнішнього та середнього вуха, пухлинні ураження, сторонні тіла зовнішнього і середнього вуха.

​

Кольпоскопія – ендоскопічне дослідження піхви, що проводиться при підозрі на запальні процеси, об'ємні утворення в цій області, а також при проблемах із заплідненням.

​

Гістероскопія – ендоскопічне дослідження матки. Показаннями для проведення гістероскопії є рододопоміжні операції, видалення затриманого посліду, санація порожнини матки при запальних захворюваннях, діагностика пухлин.

​

Уретроскопія – ендоскопічне дослідження сечівника (у самців супроводжується попереднім дослідженням препуція – препуціоскопії, в ході якої можна виявити запальні чи пухлинні захворювання). Показаннями для уретроскопії є гострі і хронічні уретрити, новоутворення уретри, травми уретри, прискорене сечовипускання і нетримання сечі, обструкція нижніх відділів сечовивідних шляхів, сторонні тіла, ознаки патологічних змін уретри, знайдені при рентгенографічному або ультразвуковому дослідженні, діагностика аномалій розвитку уретри, сечового міхура, сечоводів.

​

Цистоскопія – ендоскопічне дослідження сечового міхура, що розглядається як логічне продовження уретроскопії. Показання для цистоскопії практично ідентичні таким при уретроскопії, найпоширенішим показанням для ендоскопічного дослідження сечових шляхів у домашніх тварин є сечокам'яна хвороба або підозра на її наявність. 

 

Слід зазначити, що деякі види ендоскопії вимагають попереднього проведення додаткових діагностичних досліджень. Так, для проведення гастроскопії або колоноскопії іноді необхідно попереднє ультразвукове або рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту; планова риноскопія і трахеобронхоскопія передбачає обов'язкове попереднє рентгенологічне дослідження верхніх і нижніх дихальних шляхів; уретроцистоскопії у більшості випадків має передувати ультразвукове дослідження сечовивідних шляхів.

Вимоги по підготовці тварини до ендоскопії в залежності від типу процедури і конкретного клінічного випадку можуть змінюватися, у зв'язку з цим при плановому дослідженні вони повинні узгоджуватися власником тварини і лікарем-ендоскопістом на попередній консультації.