​

​

     Через свою приховану природу гіпертензія, можливо, є однією з найбільш недодіагностованих системних захворювань, які впливають на наших домашніх улюбленців. Часто пацієнти з гіпертонічною хворобою не піддаються оцінці доти, поки у них не розвивається відшарування сітківки ока та, як наслідок, гостра сліпота. Тим не менше, багато ветеринарних лікарів неохоче впроваджують тестування, діагностику та лікування гіпертонії в клінічну практику через невизначеність, пов'язану з встановлення діагнозу «гіпертонія», неможливістю визначити тварин, що перебувають у групі ризику та питаннями, які стосуються достовірності вимірювання кров'яного тиску. Крім того, протоколи лікування гіпертонії у котів і собак історично не були чітко визначені.

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

​

Патофізіологія

​

       Артеріальний тиск є, в кінцевому результаті, функцією серцевого викиду і системного периферичого опору, обидва з яких безпосередньо і опосередковано впливають на складну взаємодію між вегетативною нервовою системою, ренін-ангіотензиновою системою і ендотеліальними сигнальними механізмами. Наприклад, активація ренін-ангіотензинової системи нирок безпосередньо впливає на судинну систему, викликаючи підвищення системного периферичного опору і опосередковано збільшуючи серцевий викид, впливає на ударний об'єм, який зачіпає серце, вегетативну нервову систему, ендотеліальні сигнальні міжклітинні механізми, судинну систему і нирки.

 

Етіологія

​

        Пацієнти з підвищеним артеріальним тиском клінічно класифікуються як такі, що мають первинну або вторинну гіпертензію.

       Первинна гіпертензія є наслідком дисбалансу у зв'язку між серцевим викидом і системним судинним опором, хоча точна причина не відома. 

   Вторинна гіпертензія - це підвищений артеріальний тиск, що виникає через системне захворювання або медикаментозне лікування.

​

      Хоча первинна гіпертензія становить більше 90% всіх випадків гіпертонії у людей, вторинна гіпертензія становить майже всі виявлені випадки підвищеного артеріального тиску у ветеринарних пацієнтів. Це розходження є важливим, оскільки дозволяє визначити пацієнтів з ризиком розвитку підвищеного кров’яного тиску.

 

        Пацієнти з клінічними ознаками слідуючих патологічних станів мають значний ризик розвитку гіпертензії і вимагають вимірювання артеріального тиску:

​

• гіперадренокортицизм;

• ниркова хвороба;

• серцево-судинна недостатність;

• захворювання щитовидної залози;

• цукровий діабет;

• хвороба печінки;

• захворювання головного мозку;

• відшарування сітківки;

• застосування препаратів: еритропоетин, глюкокортикоїдів;

• поліцитемія;

• феохромоцитома;

• гіперальдостеронізм;

• хронічна анемія.

 

     Точне визначення нормального кров'яного тиску у котів і собак було предметом багатьох досліджень, дебатів і плутанини. Нормальним тиском вважається значення артеріального тиску до 150/95 мм рт.ст.

      У випадках легкого або помірного підвищення систолічного артеріального тиску, результати фізичного обстеження і лабораторні дані часто відповідають основним захворюванням.  Підвищення показників ферментів печінки (тобто лужна фосфатаза, аланінамінотрансфераза), гіперхолестеринемія, стрес-лейкограма та ізостенурія є загальними лабораторними показниками.

​

       Для тварин, старших 7-річного віку, рекомендовано проводити вимірювання кров'яного тиску мінімум 1 раз на рік. Раннє виявлення та лікування гіпертонії допоможе зберегти тварині здоров'я, а власнику дасть змогу зекономити нерви, час та гроші на лікування ускладнень, до яких призводить гіпертонія.               

​

Клінічні ознаки

 

        Перші ознаки гіпертензії часто проявляються в очах, серці, мозку та нирках. Гіпертонічна ретинопатія досить часто є першою ознакою нерегульованої гіпертензії. Гіпертонічна ретинопатія характеризується відшаруванням сітківки, звивистими судинами очного дна та кровотечею на ній.

 

      Серцеві шуми, аритмія і ритм галопу можуть розвиватися, оскільки постнавантаження на серце збільшується з підвищенням артеріального тиску. У собак системна гіпертензія частіше виникає як наслідок гіпертрофії лівого шлуночка і вторинної недостатністі мітрального клапану серця. Підвищений систолічний артеріальним тиск може викликати гіпертонічну енцефалопатію, про яку свідчать нахил голови, атаксія, депресія, дезорієнтація і судоми.

​

        Початкова реакція нирок на підвищений системний артеріальний тиск є підвищенням ниркової екскреції натрію і води. Цей симптом спочатку впливає на зниження об'єму крові, що допомагає контролювати системну гіпертензію. Зрештою, підвищення рівня ниркового артеріального тиску призводить до ниркової тубулярної дегенерації та інтерстиціального фіброзу тканин нирок, тоді як гломерулярна гіпертензія призводить до гломерулосклерозу, атрофії клубочків і проліферативного гломеруліту. Кінцевим результатом є посилення гіпертензії та розвиток ниркової недостатності.

​

Процедура вимірювання тиску

​

       У нашій практиці ми використовуємо осцилометричний метод вимірювання тиску за допомогою спеціального тонометру «PetMAP II», який є одним з небагатьох гаджетів, які дають точний результат вимірювання.

       Важливою умовою точного вимірювання є кратність проведення тонометрії. Тобто, при отриманні високих значень кров’яного тиску рекомендують проводити ще декілька вимірювань в динаміці, щоб виключити отримання хибних результатів.

​

Лікування

​

          Лікування, звісно, направлене на першопричину.

    До фармакологічних засобів, які знижують тиск, належать лікарські речовини з групи іАПФ (еналаприл, беназеприл), блокатори кальцієвих каналів (амлодипін), бета-адреноблокатори (атенолол, пропранолол), інгібітори альдостерону (спіролонактон).

​

Підтримуюча допомога

​

       Артеріальний тиск у собак та котів може по-різному реагувати на фізіологічний стан пацієнта. Незважаючи на відсутність явної кореляції між ожирінням і гіпертензією у котів, дослідження серед собак продемонстрували невелике, але передбачуване підвищення артеріального тиску у тварин, вага яких збільшувалася. Також не існує переконливих доказів того, що тварин-компаньйонів слід годувати раціонами з  низьким вмістом натрію або висококалорійними дієтами. Проте дієти з високим вмістом натрію і клінічне ожиріння навряд чи допоможуть тварині бути здоровою. Таким чином, гарна кондиція тіла та дієта з обмеженим натрієм є розумним рішенням для всіх пацієнтів. Необхідно забезпечити відповідне фізичне навантаження: активні собаки мають нижчий тиск крові, ніж тварини з недостатньою руховою активністю.