ЯК З'ЯВЛЯЮТЬСЯ НОВІ ВІРУСИ? ЧОМУ ВИНИКЛИ SARS-COV-2 ТА COVID-19 І ЩО ТАКЕ ЗООНОЗИ?

​

​

​

​

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви задавали собі ці запитання, то саме час розібратись.

​

• Першою відповіддю є еволюція. Усі живі організми еволюціонують. У наших організмах, у наших генах постійно відбуваються мутації, при кожному поділі клітин.

 

• Друга відповідь – збіг обставин. Більшість мутацій є шкідливими і можуть навіть призвести до загибелі клітини, або організму. Деякі мутації - нейтральні. Але інколи виникають корисні мутації, які можуть надати організму певних переваг. Звичайно, для цього потрібний вдалий збіг обставин: певна мутація у певний час. Віруси також постійно мутуют, особливо РНК-віруси.  А з огляду на їхню швидку реплікацію та «зміну поколінь», вони можуть робити це надзвичайно швидко.

​

       Звідки ж взявся вірус під назвою SARS-Cov-2, який викликає COVID-19 (коронавірусну хворобу 2019)?

​

       Вчені детально вивчали геном SARS-Cov-2 та встановили, що він мутував від одного із численних видів коронавірусів, що поширені серед кажанів у Китаї. Кажани живуть величезними популяціями, і серед них дуже швидко поширюются інфекції. Проте, за мільйони років співжиття із коронавірусами вони, так би мовити, "притерлися" один до одного і навчились мирно співіснувати. Погодьтеся, що стратегія тривалого співжиття є більш "розумною", аніж намагання знищити один одного. Адже, якщо вірус знищить усіх, то загине і сам.

       Далі, можливо, вірус потрапив у ще один проміжний організм, де відбулась наступна доленосна мутація. Наразі, що це за тварина точно встановити не вдалося. Можливо, це була мила цивета або кумедний панголін, м’ясо яких широко застосовується у їжу. Як би там не було,  але у ту мить залишився один малесенький крок до пандемії та надзвичайний збіг обставин. Адже могло так статись, що жодна з цих тварин ніколи не зустрілася б з людиною і вірус міг просто зникнути. Проте тварину, у якій зачаївся вірус, спіткала невдача і вона потрапили у тенета мисливця.

​

       Наступне, що стало відомо вченим,  - вірус розповсюдився на так званому «мокрому ринку». Можливо, він був занесений разом з твариною, а можливо, його розповсюдив вже хворий мисливець. Наразі, аналіз геному вірусу показав, що відповідна мутація в організмі кажана сталась приблизно у листопаді 2019 року.

 

       Конспірологічні теорії

​

       Багато хто вже чув про різні конспірологічні теорії щодо штучного створення SARS-CoV-2. Начебто він був таємно створеним у лабораторіях та є продуктом поєднанням геномів  коронавірусу, вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), змії і навіть рослин. Насправді, детальний аналіз геному SARS-CoV-2 показав, що він не має ніяких ознак штучної модифікації. Цей міф виник після оприлюднення в мережі препринту (так би мовити «чернетки») статті індійський вчених, які стверджували, що у SARS-Cov-2 вмонтовано частину геному ВІЛ. Проте потім стало ясно, що індійські вчені припустилися ряду помилок у своїх дослідженнях та неправильно інтерпретували результати через що стаття була відізвана з опублікування. Також підлила масла у вогонь публікація 2015 року про штучну модифікацію вірусу, виділеного від кажана. Після відповідної модифікації вірус став спроможним заражати людину. Насправді, причиною таких досліджень стало занепокоєння вчених попередніми спалахами атипової пневмонії SARS та MERS. Віруси, які їх спричинили також походили від кажанів. Як виявилось, серед деяких популяцій кажанів дуже поширені так звані SARS-подібні коронавіруси. І от вчені у своїх дослідах довели, що ці SARS-подібні коронавіруси можуть досить легко мутувати і тому становлять потенційну небезпеку та можуть спричинювати епідемії у майбутньому.  ( Про дослідження SARS-подібних коронавірусів:    https://bit.ly/2UxmKej )

 

 

      Вам важко повірити у такий збіг обставин?

 

    Не забувайте, що у мікроорганізмів є цілі тисячоліття на спроби та помилки. Насправді, за даними Всесвітньої організації охорони здоров`я тварин (OIE) щорічно серед людей виникає близько 5 нових захворювань. І близько 60% захворювань людини є ЗООНОЗАМИ та перейшли до нас від тварин. https://bit.ly/2u7eKX0

 

ЗООНОЗ - це будь-яке захворювання чи інфекція, яка природно передається від хребетних тварин до людини.

     

      Зоонози можуть бути викликані бактеріями, паразитами, грибами або вірусами. Більше того, навіть такі відомі захворювання як кір, віспа, дифтерія, СНІД, туберкульоз, гепатит B та деякі інші, які ми звикли вважати суто «людськими» та здатними передаватися лише від людини до людини, також виникли шляхом мутації мікроорганізмів, що викликали хвороби у тварин. Припускають, що міжвидова передача до людини значно пожвавилася із розвитком сільського господарства, коли ми почали займати території, які колись належали диким тваринам та значним збільшенням як населення на землі, так і кількості тварин, яких ми утримуємо для споживання у їжу.

​

​

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

​

​

     

 

 

 

      Наприклад, вірус кору, на думку вчених, походить від вірусу, що викликав чуму худоби і в стародавні часи «перекочував» до людей. Мутуючи з покоління в покоління вірус почав дуже ефективно передаватись від людини до людини. Натомість собаки хворіють на споріднене до кору смертельне для тварин та повністю безпечне для людини захворювання – чуму собак. На щастя, і кір людей і чуму собак можна попередити вакцинацією. Так само і вірус віспи людей прийшов до нас від корів.

    А ось кілька інших прикладів зоонозних інфекцій: грип (від птахів), сказ, сальмонельоз, хвороба Лайма, бубонна чума, вірус Ебола (від кажанів) та багато-багато інших.

 

      Що ж нам робити?

​

      По-перше, маємо прийняти це та навчитись із цим жити. Нові захворювання виникали у минулому і будуть виникати в майбутньому. Проте ми можемо протидіяти. Власне, це і є одним із найбільш важливих завдань у роботі ветеринарних лікарів.

 

       Наприклад, одним із заходів попередження таких мутацій та «перестрибування» патогенів між видами є стримування епідемій (епізоотій) серед тварин. У цьому нам допомогає вакцинація тварин та вчасне лікування інфекційних захворювань. Не дивно, що видатний фізіолог Павлов колись казав: «Лікар лікує людину, а ветеринарний лікар – людство».